Як з’явилося Сумське товариство захисту тварин та центр перетримки безпритульних

Одна з найболючіших тем чи не кожного українського міста — безпритульні собаки стала опорою для створення притулку в Сумах. Сумське товариство захисту тварин — це добровільне громадське об’єднання, яке у 2004 році заснували небайдужі сумчани. До 2018-го року цей притулок був єдиним місцем у Сумах, де утримували безпритульних тварин. І лише два роки тому міська рада розпочала облаштування комунального притулку для тварин на території несанкціонованого сміттєзвалища. Але, розвиток КП «Центр догляду за тваринами» стоїть на місці. Кошти для притулку не виділяються вчасно, тож і питання його розвитку залишається відкритим. Тим часом громадська організація налагодила роботу та понад 10 років допомагає тваринам, які потрапили у біду: ДТП, не відповідальні господарі, людська жорсткість, хвороба чи інше.

Тож, у цьому матеріалі ми розкажемо про те, як з’явилося Сумське товариство захисту тварин та центр перетримки безпритульних, хто допомагає притулку існувати, які інструменти вони використовують для зв’язку з громадськістю, як виходили зі складних ситуацій та про головну проблему для товариства.

Побачити історію та сьогодення притулку зсередини нам допоможе член правління Сумського товариства захисту тварин Аліна Остапенко.

Старт, принцип роботи

Із чого почалося створення притулку?

Притулок існує вже понад 10 років, ближче до 12. Ніхто не планував створення притулку такого формату, який він зараз. Усе починалося на Луці, там, де державна ветклініка. На території клініки було кілька будок, ми просто привозили песиків стерилізувати й поступово назбиралося близько десяти собак. Звичайно, ветеринарна клініка не могла бути притулком, через високу відвідуваність, тому ми почали пошуки місця на околиці міста. І ось так на ділянці злітної смуги старого несправного аеропорту, де ще десять років тому не було нічого, ми вирішили побудувати вольєри.

З чого будували, де шукали матеріали?

Вольєри будували з підручних засобів. На той час у нас не було інструментів для зв’язку з волонтерами, небайдужими людьми. У нас не було можливості кинути клич про допомогу. Ледь не зі смітників збирали дошки, аби побудувати домівки для тварин. Зараз у нас стоїть 14 вольєрів ще з тих часів.

Хто заснував товариство? Змінювалася команда?

Починала усе одна жінка, зараз вона не перебуває у товаристві, а займається волонтерством окремо. Оскільки у кожному колективі бувають розбіжності, так сталось й у нас. Основна команда розпалася та сформувалася міцна група людей – 5-6 осіб, які й до сьогодні опікуються притулком.

Як швидко ідея переросла у масштабний проєкт?

Дуже швидко! На перші 14 вольєрів ми ще не встигли двері встановити, а там вже були собаки. Так сталося, бо містом почала поширюватись інформація про волонтерів, які допомагають бездомним собакам. Контакт притулку швидко розходився, дзвінки були постійно, як i зараз.

Коли ви вже вийшли на більш масштабний рівень, за яким принципом ви почали працювати? Адже якщо правильно розумію, усіх безпритульних собак неможливо прихистити.

Ми завжди в пріоритет допомоги ставимо тих собак, які потребують ветеринарної допомоги: збиті, поранені, виснажені, або ті, які потрапили у несприятливі для життя умови. Ми не збираємо вулицями собак, які можуть там жити. Таких собак ми намагаємося забезпечити стерилізацією, вакцинацією та випускаємо на вулицю під опіку волонтера.

Спонсорська допомога

У нас є 8 вольєрів більш сучасного типу. Їх збудували завдяки Дмитру Коляденку (ред. відомий український хореограф, танцівник, співак і телеведучий, родом з Сумщини). Він брав участь у одному телевізійному шоу та виграв кошти, які потім перерахував нашому товариству захисту тварин.

Потім у нас почали з’являтися будки, де собачки сидять на ланцюгу. Для тих чотирилапих, які були агресивними. Потім ми почали частіше саджати собак на ланцюг, адже багатьох беруть у села й так собака швидше адаптується до нових умов.

Комунікації за допомогою соцмереж

Які ресурси допомагають існувати вашому центру?

Постійні вклади членів організації, адже часто є термінові потреби, на які немає часу збирати кошти. Звичайно, постійну підтримку притулок має від напрацьованої групи людей, також працюють соціальні мережі: Instagram, Facebook, група у Viber, сайт. Раз на кілька місяців проводимо акції, барахолки.

Розкажіть більше про інструменти, які ви використовуєте, аби звертатися до людей? Яку аудиторію охоплюєте?У Facebook на нас підписані близько 10 тис., Instagram – до 3 тис., група у Viber охоплює 200 людей, але вони найактивніші. Є ті, хто не сидить у соцмережах, але знає про нас та допомагає. Тож, до 15 тисяч, думаю, охоплюємо.

Скільки спочатку було тварин, а скільки зараз? Як за ними доглядаєте?

Зараз до 250 собак, та до 12 цуценят. Спочатку було 10-15 собак. Тоді ми готували для них їжу вдома й відрами носили кашу, аби нагодувати тварин. Пізніше це стало не рентабельно й ми почали готувати вже у притулку.

«Вихід у люди», впровадження «свого»

Коли ви почали проводити фестивалі, дні збору смаколиків для тварин?

Фестиваль «Друг з притулку» вперше провели десь у 2014-му. Восени плануємо провести 8-й. Перші фестивалі були не такого формату як зараз – ми просто приводили собак у парк, кого могли влаштувати – того влаштовували та їхали додому. Зараз же ми проводимо фестивалі більше схожі на справжнє слово «фестиваль»: танці, пісні, продажі різної продукції.