З початку року тема реформування ринку деревини в Україні стала об’єктом гострих дискусій. Законопроєкт №4197-Д, який має врегулювати продаж кількох мільйонів кубометрів деревини, викликав неоднозначні реакції серед деревообробників, галузевих асоціацій та представників лісового господарства.

Що не так із ринком деревини?

Державне підприємство «Ліси України», яке є ключовим гравцем на цьому ринку, за офіційними даними сплатило 10,5 млрд грн податків у 2023 році. Орієнтовний обсяг реалізації, за неофіційними оцінками, становить 40-45 млрд грн – на рівні великих аграрних чи торговельних компаній. Однак відсутність прозорості в діяльності підприємства породжує підозри та питання.

Одна з ключових проблем – це застаріла модель управління лісовим господарством, яка пережила останню реформу ще в 90-х роках. Тоді від лісового господарства відокремили лісозаготівлю, передавши її стороннім організаціям. Це рішення призвело до низки проблем:

Зношення техніки та відсутність інвестицій у нові технології.
Екологічні виклики через недостатнє оновлення лісів.
Кадрові проблеми та низька оплата праці в галузі.

Чому новий закон викликає критику?

Проєкт закону №4197-Д багато хто називає “сирим” та непослідовним. Основний акцент зроблено на біржову торгівлю деревиною, однак документ рясніє відсиланнями до неіснуючих структур та майбутніх підзаконних актів.

Головні нарікання від бізнесу та експертів:

Усі витрати на торгівлю перекладають на деревообробників.
Зростання цін на деревину супроводжується скороченням робочих місць у галузі.
Відсутність кореляції між підвищенням цін і зростанням ефективності лісового господарства.

Що відбувається на місцях?

Закарпаття є яскравим прикладом негативних наслідків. За останні роки в області зменшили обсяги рубок на 500-700 тис. кубометрів, що призвело до втрати тисяч робочих місць. Люди змушені покидати регіон у пошуках заробітку, а місцева економіка зазнає збитків.

Що потрібно змінити?

Експерти та деревообробники наголошують на необхідності прозорої та чесної моделі ринку деревини, яка враховує світовий досвід. Замість впровадження монополістичних правил варто забезпечити баланс між інтересами держави, бізнесу та місцевих громад.

Законопроєкт №4197-Д поки що виглядає як спроба вирішити проблему без розуміння її суті. Ухвалення такого документа ризикує не лише загострити ситуацію, а й викликати ще більше запитань про те, хто і як виграє від таких реформ.

⇑